Статті

Міф 1: «Ендопротез служить вічно»

Міф 2: «Після операції я не зможу повернутися до звичайного життя»

Міф 3: «Ця операція підходить лише молодим людям»

Міф 4: «Ендопротезування – це остання надія»

Міф 5: «Після ендопротезування залишаться великі шрами»

Міф 6: «Ендопротезування — це дуже боляче і страшно»

Проблеми колінного суглоба – звичайне явище на практиці травматолога. На жаль, так само часто пацієнти звертаються до лікаря не за фактом того, що сталося, а через деякий час, коли пошкодження запущене і виявляє себе вже постфактум. Одним із найпоширеніших наслідків травми коліна є поява рідини в колінному суглобі. Утворення ексудату порушує рухливість зчленування, провокує сильні болі, погіршує якість життя. Ця патологія має свою назву - синовіт колінного суглоба.

Один з найбільших суглобів в нашому тілі - кульшовий може й травмуватися, й посилено стиратися внаслідок запалення чи дегенеративних змін, тому з лікуванням не варто зволікати. Такі патології значно знижують якість життя, і саме ендопротезування - шанс для пацієнта позбутися болю, дискомфорту при ходьбі, що супроводжують ці захворювання, уникнути інвалідності.

Різкий гострий біль у коліні не може виникнути на рівному місці. Зазвичай це прояв пошкоджень колінного суглоба, причини якого – найрізноманітніші. Хронічні захворювання, серйозна травма, навіть банальний забій – все це може призвести до неприємних відчуттів під час рухової активності. Питання в тому, що робити за таких обставин? В більшості випадків знадобиться ретельне обстеження і кваліфіковане лікування (частіше за все хірургічне).

Пошкодження стабілізуючих структур плечового суглоба – одна з найпоширеніших травм представників спорту та деяких інших професій, пов’язаних зі значними навантаженнями на дану ділянку опорно-рухової системи. Розрив зв'язок (повний або навіть частковий) є важкою травмою і потребує відповідного лікування. У більшості випадках лише завдяки кваліфікованому хірургічному втручанню можна позбутися хронічного болю, відновити цілісність зв'язок та загальний функціонал плечового суглоба.

Ендопротезування кульшового суглоба є досить популярною, а головне – успішною та передбачуваною у більшості випадків операцією. Її виконують за обставин, коли відновлення початкового функціонала тазостегнової зони э складним або взагалі неможливим завданням (коксартроз, перелам шийки стегна, асептичний некроз). Згідно зі статистикою, ускладнення після заміни кульшового суглоба виникають у 1% молодих пацієнтів і у 2,5% літніх людей. Це чудові показники, які вказують на високий рівень успіху подібних операцій. Але все ж таки трапляються випадки, коли результати ендопротезування не відповідають очікуванням пацієнта.

Меніскопатія – це пошкодження гнучких хрящових прошарків по обидві сторони зчленування, які відповідають за нормальне внутрішнє позиціонування елементів суглоба. Травми меніска є досить болючими та спричинюють безліч незручностей. Захворювання колінних суглобів зустрічаються у людей будь-якого віку та професії. Але найчастіше це проблема спортсменів, професійна діяльність яких пов’язана з надмірними та тривалими навантаженнями на меніск. 

Вражені хрящові тканини деградують, в результаті людина відчуває біль спочатку під час серйозних навантажень (зокрема при присіданні і вставанні), а надалі – постійно. В більшості випадків єдиним ефективним рішенням проблеми є хірургічне втручання.

Імпінджмент синдром – це механічна патологія кульшового суглоба, що виникає в результаті аномального дотику 2-х його елементів (краї вертлужної западини та головка стегнової кістки). Синдром може бути вродженим та набутим. Імпінджмент є одним із головних факторів розвитку артрозу. Патологічне зіткнення заважає нормальному руху, порушуючи функціонал суглоба, тому потребує невідкладного лікування.

Артроз – це хронічна дегенеративна зміна у структурі суглобів, що виникає внаслідок їхнього зносу та характеризується зменшенням висоти міжсуглобових хрящів. Такі патології можуть спостерігатися у всіх суглобах організму, але найчастіше артроз, а як багато людей називаэ помилково, остеохондроз вражає хребет. Внаслідок розвитку недуги знижується витривалість та природна еластичність хребта, що обмежує його нормальну функціональність, підвищує вразливість та провокує появу різних захворювань.