Тарас Рокита
Загальна інформація про кульшовий суглоб
Закладка тазостегнового суглоба здійснюється на 5-му тижні розвитку зародка. Процес формування стегнового суглоба повторює еволюційне формування скелета. У п’яти-тижневого ембріона скелет представлений хордою і згущенням ембріональної сполучної тканини (мезенхіми). Поступово утворюються хрящові моделі кістки і закладаються центри окостеніння. Первинні точки окостеніння утворюються у внутрішньоутробному періоді, вторинні – після народження дитини, а додаткові в пубертатному періоді.
Тазостегновий суглоб в організмі людини: функції та анатомія
До складу тазостегнового зчленування входять:
- вертлужна западина;
- голівка стегнової кістки.
Вертлужна западина має напівмісячну форму і утворена з:
- клубової кістки – 40%;
- сідничної кістки – 40%;
- лобкової кістки – 20% від площі западини.
В вертлюжну западину входить голівка стегнової кістки. Форма тазостегнового суглоба – чашеподібна, багатовісна. По фронтальній осі обертання відбувається вгору/вниз, навколо сагітальної – убік, по вертикальній – всередину і назовні, по колу.
У дорослих тазостегнове зчленування простіше – сформовано з 2 кісток. Тазостегновий суглоб має додаткові компоненти, що забезпечують його стабільність і рухливість:
1. Суглобова сумка, що складається з 2 шарів – зовнішнього, представленого сполучною (фіброзною) тканиною, і внутрішнього – синовіального. Капсула прикріплюється по всьому колу до вертлюжної западини і охоплює шийку стегнової кістки.
2. Суглобова губа – ободок з волокнисто-хрящової тканини, що прикріпляється по всьому краю ямки і збільшує її площу. Над вирізкою западини губа утворює внутрішню поперечну зв'язку.
3. Жирове тіло – «подушка» з жирової тканини, що займає ямку кульшової западини і пом'якшує вертикальні удари головки стегнової кістки.
4. Внутрішньо-суглобова зв'язка головки стегна. Вона покрита синовіальною оболонкою і пронизана кровоносними судинами, що постачають у тканини поживні елементи. Зв'язка починається від суглобової вирізки і поперечної зв'язки, прикріпленої своєю верхівкою до ямки головки стегнової кістки.
Також тазостегновий суглоб укріплений позасуглобовими зв'язками – 3 поздовжніми і 1 круговою, також він укріплений параартикулярними м'язами. Головка і шийка утворюють з віссю стегнової кістки кут, який називається шийно-діафізарний.
У нормі він становить 125±5°. Якщо кут перевищує 130°, то відзначається підвищена рухливість стегна (вальгусне положення), якщо не перевищує 120°, то рухи в суглобі обмежені (варусне положення). Формування шийно-діафізарного кута – динамічний процес. У дитини він становить 150° і з віком зменшується в зв'язку з ремоделюванням зчленування в процесі навантаження під час ходьби.
Рухливість тазостегнового суглоба забезпечують м'язи, які об'єднують в 3 групи:
- передню;
- задню;
- медіальну.
Завершення процесу окостеніння кісток тазостегнового суглоба відбувається близько 20 років.
Основні захворювання і травми кульшового суглобу
У структурі ортопедичних патологій хвороби і травми кульшового суглобу складають 56,6% випадків. Основними захворюваннями стегнового зчленування є:
- коксартроз;
- артрити;
- імпіджмент-синдром або синдром стегново-вертлужного зіткнення;
- асептичний некроз головки - хвороба Кеніга;
- хвороба Рейтера;
- хвороба Бехтерева;
- синовит;
- бурсит;
- кіста;
- інфекційні ураження кісткової тканини (туберкульоз).
Травми тазостегнового суглоба найчастіше характерні для дитячого та похилого віку – це:
- дисплазія кульшового суглоба;
- вивих зчленування;
- перелом шийки бедра;
- розрив сухожиль;
- пошкодження вертлюжної губи;
- забій м'яких тканин стегна;
- епіфізеоліз;
- міозит.
За статистикою, рівень патологій кульшового суглоба перевищує кількість травм, так як зчленування досить стабільне, оточене великим масивом м'язів і піддається меншому навантаженню, ніж, наприклад, коліно або голеностоп.
У жінок захворювання тазостегнового суглоба зустрічаються частіше, що обумовлено особливостями будови зчленування. У них:
- ширше таз;
- слабкіше м'язи-абдуктори;
- менше глибина вертлюжної западини;
- менше значення кутів шийно-діафізарного і Віберга (кут між осями, одна з яких проходить через латеральну точку верхньої частини купола западини, а друга – поздовжня вісь тіла).
Гендерні анатомічні особливості суглоба обумовлюють скручування кістки, яке призводить до більшої поширеності переломів шийки стегна і диспластичного коксартрозу.
У чоловіків травми кульшового зчленування зустрічаються частіше через високу фізичну активність (заняття спортом, екстремальні види відпочинку), аварії, заняття важкою фізичною працею.
У дітей переважно відзначається уроджений чи набутий вивих тазостегнового суглоба. Єдине захворювання, викликане бактеріальною інфекцією – це хвороба Рейтера. Найпоширенішим захворюванням тазостегнового суглоба є остеоартроз. Причиною його розвитку стають такі чинники:
- диспластична зміна суглоба;
- варусна або вальгусна деформація шийки стегна;
- вроджений вивих голівки стегна;
- травми різноїскладності;
- запальні захворювання – туберкульоз, остеомієліт.
Всі причини патології тазостегнового суглоба можна умовно об'єднати в кілька груп:
1. Генетичні – жіноча стать, мутації гена, що відповідає за синтез колагену, спадкові захворювання кісток і суглобів, приналежність до певної етнічної групи.
2. Системні захворювання, при яких патології тазостегнового зчленування є лише симптомами – ревматизм, колагеноз, алергія, подагра, ожиріння.
3. Інволютивні – вікові зміни.
4. Гормональний дисбаланс.
5. Екстремальні зовнішні впливи – умови роботи, екологія, заняття спортом, травми (у тому числі наслідки хірургічного втручання), характер харчування і т. д.
Нозологічна різноманітність призводить до різноманітних проявів захворювань тазостегнового суглоба.
Коли потрібно звертатися до лікаря і до якого фахівця?
Основною ознакою, що сигналізує про патологічний стан структур кульшового зчленування, є больовий синдром. Біль в залежності від патології і ступеня ураження зчленування може бути тупий, гострий, помірний або сильний, іррадіюючий в крижі, пах, коліно.
Крім того, симптомами патології є:
- обмеження рухливості тазостегнового суглоба;
- набряки і припухлість;
- почервоніння і локальне підвищення температури;
- складності при пересуванні без опори;
- звукові ефекти – суглоб «клацає», скрипить, «зісковзує»;
- нагноєння м'яких тканин, головки стегнової кістки.
Якщо відзначається один або кілька симптомів, необхідно звернутися до лікаря. Це можуть бути - хірург-ортопед, ревматолог, остеопат, травматолог, невролог.
Як діагностуються проблеми з тазостегновим суглобом?
Тільки лікар може встановити правильний діагноз. Для дослідження стану стегна застосовують такі методи діагностики:
- фізікальний – огляд, пальпація;
- навантажувальні проби;
- гоніометрія – визначення амплітуди рухливості зчленування;
- лабораторні методи – аналіз крові і сечі;
- променева діагностика – рентген, УЗД, МРТ, КТ;
- артрографія.
Хоча рентген й досі є самим використовуваним дослідженням, жоден з перерахованих методів не дає повного уявлення про причину захворювання, стан всіх компонентів і тканин тазостегнового суглоба і його функції. Як правило, лікар застосовує комплексну діагностику.
За результатами досліджень фахівець призначає лікування – консервативне або оперативне. При незворотному пошкодженні суглоба виконують його заміну. Оперативне лікування вимагає високої кваліфікації лікаря. Тому слід відповідально підходити до вибору фахівця і клініки.
Жителям України та закордонним гостям допомогу в лікуванні та протезуванні тазостегнового суглоба нададуть в клініці доктора Рокити в Києві. Навіть найскладніші операції на суглобі лікар ортопед-травматолог Рокита Тарас Григорович виконає професійно та якісно.
Відгук буде опубліковано після перевірки!
