Артроз (помилкова назва для багатьох людей остеохондроз) суглобів: чому виникає і як лікувати?

Артроз – це хронічна дегенеративна зміна у структурі суглобів, що виникає внаслідок їхнього зносу та характеризується зменшенням висоти міжсуглобових хрящів. Багато людей помилково називають його остеохондроз, тому в статті ми будемо використовувати дану назву: щоб було зрозуміліше. Такі патології можуть спостерігатися у всіх суглобах організму, але найчастіше остеохондроз вражає хребет. Внаслідок розвитку недуги знижується витривалість та природна еластичність хребта, що обмежує його нормальну функціональність, підвищує вразливість та провокує появу різних захворювань.

Основні причини розвитку остеохондрозу

Остеохондроз є дегенеративно-дистрофічним захворюванням, де основна причина змін – зношування фасеткових суглобів хребта. Фактично йдеться про банальне старіння хребців та їх елементів.

Безпосередньою причиною розвитку остеохондрозу є зменшення висоти гіалінових міжхребцевих хрящів. З плином часу, а також під дією несприятливих факторів (зайва вага, сидячий спосіб життя, остеопороз), хрящі стираються, втрачаючи природну гнучкість та функцію.

Найчастіше недуга проявляється у віці 30-40 років. Нею страждає понад 40% людей по всій земній кулі! І далеко не всі усвідомлюють, що постійні головні болі, а також болі в спині та попереку можуть бути наслідком занедбаного остеохондрозу.

Першопричини та фактори ризику

Крім природного зносу суглобів та старіння хрящових тканин є ряд несприятливих факторів, здатних прискорити розвиток цих патологічних процесів. Найчастіше саме вони призводять до цього захворювання.

Крім вікових змін, серед найчастіших причин розвитку остеохондрозу:

• спадковість – включає генетичну схильність та емоційну нестабільність людини, а також наявність плоскостопості, порушення обміну речовин, надмірну вагу і не тільки;

• нерівномірне навантаження на хребет – постійне носіння сумки або будь-якої іншої ваги на одному плечі негативно впливає на хребет;

• мала рухова активність – важливим фактором розвитку остеохондрозу є малорухливий спосіб життя та сидяча робота;

• проблеми хребта – нестабільність хребців, порушення постави (особливо сколіоз), це може стати причиною розвитку остеохондрозу;

• неправильний спосіб життя – тривале куріння, поганий сон (у тому числі занадто м'який матрац), фізична перенапруга, нестача вітамінів тощо.

Найчастіше неможливо виявити точну причину розвитку остеохондрозу. Найчастіше констатація зносу міжхребцевих суглобів відбувається вже постфактум.

Симптоми остеохондрозу

Найчастіше симптоматика цієї проблеми носить змащений характер. Навіть такі побічні симптоми, як головні болі та запаморочення, дискомфорт у ділянці грудної клітки та болі в зоні тазу можуть говорити відповідно про шийний, грудний або поперековий остеохондроз.

Загальний перелік симптомів включає:

• постійний біль у ділянці спини (ниючого характеру), що посилюється при русі та навантаженнях;

• часті болі в області потилиці, головний біль, мігрені, запаморочення, порушення рівноваги;

• зниження рухливості хребта як наслідок погіршення еластичності фасеткових суглобів;

• біль та дискомфорт у положенні лежачи (особливо якщо ви звикли спати на животі);

• постійне відчуття м'язової напруги;

• можливі спазми спинних м'язів;

• оніміння кінцівок;

• почуття скутості та загальний дискомфорт опорно-рухової системи після сну.

При подібній симптоматиці слід негайно звернутися до лікаря-невролога або лікаря-ортопеда, оскільки остеохондроз є вкрай неприємною недугою з можливими наслідками, причому це стосується не лише суглобів хребта.

У занедбаних випадках, крім погіршення загального стану, можливі різні ускладнення, включаючи ураження нервових корінців хребта, виникнення міжхребцевих гриж, кіфоз, інсульт спинного мозку, радикуліт, параліч ніг, захворювання внутрішніх органів і не тільки.

Діагностика

Діагностика остеохондрозу включає комплекс методів, що використовуються для виявлення більшості проблем суглобів та опорно-рухового апарату. Під час первинного огляду лікар ставить попередній діагноз на підставі скарг пацієнта через больові відчуття та інші симптоми зі списку вище.

Далі, для встановлення точного діагнозу та розуміючи ступені проблеми, використовуються інструментальні методи діагностики:

• рентгенографія;

• комп'ютерна томографія;

• магнітно-резонансна томографія.

При необхідності поглибленої діагностики може бути використаний метод мієлографії (введення у хребетний канал контрастної речовини для огляду спинного мозку) та дослідження трійчастого нерву на предмет чутливості та рефлексів.

Методи лікування

Лікування остеохондрозу є вкрай складним заходом, що потребує комплексного підходу. На жаль, повністю позбутися цієї недуги практично неможливо. Основні цілі – відновлення здоров'я суглобів хребта настільки, наскільки це можливо, плюс усунення підґрунтя для їх подальшої деградації.

Вибір методів лікування залежить від рівня ушкодження міжхребцевих суглобів. Найчастіше використовується комплекс консервативних практик, зокрема – мануальна, фізіо- і рефлексотерапія, тракція, лікувальна фізкультура, прийом лікарських засобів, коригування життя.

Хірургічні методи застосовуються тільки в тих випадках, коли консервативне лікування не дає бажаного результату та пацієнт страждає від постійних болей. В основному це стосується остеохондрозу колінного та гомілковостопного суглобів (артроскопія з відновленням кісткових та хрящових деформацій, мозаїчна пластика, аутологічна трансплантація хряща).