• << Повернутися назад
• Біль у плечі
• Травми плечового суглоба
• Вивих плеча
• Пошкодження обертальної манжети плеча
• SLAP-пошкодження плечового суглоба
• Артроз плечового суглоба
• Артрит плечового суглобу
• Артроскопія плечового суглоба
• Операція Банкарта на плечовому суглобі
• Бурсит плечового суглоба
• Реабілітація плечового суглобу
• МРТ плечового суглобу
• Хірург плечового суглоба в Києві — Тарас Рокита
• Питання і відповіді про плечовий суглоб
• Клинічні випадки

SLAP-пошкодження плечового суглоба

Пошкодження SLAP або SLAP-синдром (англ. Superior Labrum Anterior to Posterior – «верхня губа від передньої до задньої») – це комплексний травматичний стан плеча, який характеризується ушкодженням (надривом/повним відривом) верхньої частини суглобової губи плечового зчленування у зоні, де вона контактує з сухожиллям довгої головки біцепса. Цей стан поєднує в собі ознаки як гострої травми, так і хронічної патології, оскільки є наслідком первинного травмування з подальшим розвитком та прогресуванням проблеми.

Анатомічні передумови виникнення SLAP-синдрому

Суглобова западина лопатки (гленоїд) є відносно плоскою, відповідно, суглобова губа (лабрум) –фіброзна волокниста хрящова структура, що вкриває суглобову западину тонким прошарком, виконує функцію «поглиблювача» суглоба. Вона утримує головку кістки в суглобовій западині, забезпечує амортизацію та плавний рух, а також захищає кісткову тканину суглоба від тертя, гарантуючи контактну безпечність та внутрішню стабільність плеча.

На відміну від нижньої частини губи, верхня є більш мобільною, що провокує підвищений її травматизм, зокрема меншу стійкість до механічних пошкоджень. Крім того, кровопостачання цієї зони є досить слабким порівняно з нижнім та заднім відділами. Такі анатомічні особливості роблять фіброзно-хрящове кільце плеча досить вразливим до надривів, а також суттєво уповільнює самостійне загоєння.

Типи ушкодження SLAP (за Снайдером)

Класифікація SLAP-ушкоджень, запропонована в 1990 році С. Снайдером (S.J. Snyder), вважається базовою в ортопедії та травматології. Відповідно до цієї класифікації, в ортопедії виокремлюється 4 типи пошкоджень залежно від ступеня руйнування тканин та залучення до цього стану довгої головки біцепса.

Типи пошкодження SLAP:

1. Тип 1 – зношення, витончення, мікронадрив та деградація губи, але без відриву від гленоїду (кісткової западини). На цій стадії проблему важко виявити, оскільки стан суглоба є стабільним, патологія протікає майже безсимптомно (біль слабкий, виникає лише під час значних спортивних навантажень).
    
2. Тип 2 – повний відрив верхньої губи та основи сухожилля біцепса від кістки. Внаслідок травми пацієнт відчуває виражений біль у глибині плеча під час рухів (особливо при намаганні підняти руку, при заведенні її за спину або викидах вперед), а також відчуття клацання та нестабільності суглоба.
    
3. Тип 3 – поздовжній вертикальний розрив губи за типом «ручки лійки» (англ. bucket-handle tear), коли центральна частина хряща відривається по довжині, але залишається фіксованою на краях, при цьому зміщується всередину суглоба (подібно до того, як відкидається ручка від лійки або відра), що викликає відчуття механічного блокування, гострий біль, слабкість у руці та загальну нестабільність суглоба.
    
4. Тип 4 – поздовжній вертикальний розрив за типом «ручки лійки», який не обмежується лише зоною губи, а поширюється далі, розшаровуючи або розриваючи сухожилля біцепса, при цьому частина відірваного фрагмента може зміщуватися всередину суглоба, викликаючи сильний біль, механічну блокаду та нестабільність зчленування.

З усіх типів SLAP-ушкоджень найбільш розповсюдженим є тип 2, коли верхня губа плечового суглоба та сухожилля біцепса повністю відриваються від суглобової западини. Становить 50-70% від усіх зафіксованих випадків SLAP-ушкоджень, викликає біль та нестабільність у суглобі, потребує сучасного хірургічного лікування.

Причини пошкодження SLAP

Сам по собі розрив або подальша деградація верхньої частини суглобової губи не виникають на рівному місці. Якщо відштовхуватися суто від передумов виникнення SLAP-синдрому, можна виділити декілька основних причин, які тим чи іншим чином призводять до цієї травми-патології.

Основні причини SLAP пошкодження:

1. Травматичний фактор
   • падіння на витягнуту руку – під час удару головка плечової кістки різко зміщується вгору й вдавлюється у верхній полюс суглобової западини, при цьому головка діє як поршень, відриваючи суглобову губу від суглобової западини;
   • різкий ривок – виникає внаслідок намагання втримати важкий предмет, що падає, або під час зачеплення рукою за опору при падінні (біцепс надмірно скорочується, створюючи критичний натяг на сухожилля, яке відриває верхню суглобову губу);
   • прямий удар в плече, що провокує вивих – головка кістки зміщується й за ланцюговою реакцією травмує різні суглобові структури, в тому числі верхню суглобову губу.
2. Спортивний фактор
   • мікротравматизація через повторювані рухи рукою над головою – професійна травма для важкоатлетів, металів списа, тенісистів, волейболістів, бейсболістів та плавців, виникає внаслідок постійного навантаження (а саме – перекручування сухожилля біцепса у стані максимального відведення та зовнішнього обертання), що призводить до втомного розриву тканин (поступового відшарування верхньої губи зсередини через багатократне повторення рухів, що провокують мікротравму).
3. Віковий фактор
   • дегенеративні зміни та віковий знос – з віком (після 40 років) хрящова тканина суглобової губи втрачає природну еластичність та зазнає мікророзривів навіть за звичайних побутових навантаженнях.

Додатково відзначимо, що травматичний фактор з падінням на витягнуту руку (складає 30-50% від загального переліку випадків) та спортивна травматизація (зустрічається у 40-60% випадків) є найбільш поширеними механізмами SLAP пошкодження в ортопедичній практиці.

Основні симптоми: як проявляється SLAP-синдром

Симптоматика напряму залежить від характеру SLAP пошкодження. Якщо за типу 1 (зношення без відриву) симптоми мають помірний змішаний характер та проявляються лише за певних обставин, то в усіх інших випадках прояви є досить яскравими.

Симптоми та прояви SLAP-синдрому:

• тип 2 – почуття нестабільності суглоба, відчуття клацання, а також глибокий, сильний, тупий біль у плечі, який посилюється при намаганні підняти руку вгору, заведенні її за спину або кидкових рухах;
   
• тип 3-4 – гострий біль, почуття механічного блокування (заклинювання) руху суглоба, хрускіт, клацання, а також у випадку з переходом розриву на сухожилля біцепса (тип 4), значна обмеження рухів та сильний біль у передній зоні плеча, що особливо посилюється під час згинання ліктя або супінації (розвороту долоні догори) під навантаженням.

ВАЖЛИВО! SLAP-синдром як патологія плеча є однією з найскладніших для діагностики. Складність обумовлена змішаною та загалом нетиповою симптоматикою патології, а головне – специфічною анатомією цієї зони, що робить можливості деяких стандартних та зазвичай надійних методів обстеження (на кшталт МРТ) досить обмеженими.

Діагностика та лікування SLAP-синдрому

Діагностування SLAP-синдрому базується на використанні найбільш інформативного методу виявлення, яким є МР-артрографія (введення контрасту безпосередньо в суглоб перед скануванням).

Методи діагностики

Суглобова губа – це тонка хрящова структура, відповідно, без додаткового контрастування її мінімальний відрив або розрив на знімках практично непомітні. Звичайне МРТ часто пропускає SLAP ушкодження (у 30-40% випадків).

Для максимально інформативного нехірургічного обстеження проблемної зони (з точністю до 80–95%) використовується метод магнітно-резонансної томографії з вводом контрастної речовини (на основі гадолінію) для максимальної деталізації внутрішніх структур плечового суглоба.

За таких умов на знімках чітко видно тонку смужку контрасту, що проникла між суглобовим відростком лопатки та відірваною губою. Це дозволяє виявити SLAP-синдром без помилок, що є складною справою при використанні стандартного метода МРТ (без контрастування).

ВАЖЛИВО! Більш точним (зі 100% ймовірністю виявлення) є лише артроскопічне дослідження, коли лікар вводить артроскоп з камерою всередину суглоба з метою діагностики та лікування (шейвування, репарація, тенодез).

Ось реальний клінічний випадок з МРТ діагностики SLAP-пошкодження плеча в нашій клініці:

Пацієнт 28 років, професійно займається метанням списа (майстер спорту). Мав скарги на болі в плечовому суглобі при певних рухах, неможливість займатися спортом.

На МРТ в динаміці відмічається пошкодження задньо-верхньої суглобової губи (SLAP-пошкодження).

Рекомендовано оперативне лікування — артроскопія плеча, тенодез СДГБ, можлива рефіксація губи.

Загалом щодо лікування, тактика розв’язання проблеми напряму залежить від віку пацієнта, типу (за Снайдером) та складності пошкодження, а також слід враховувати його специфічні потреби та спосіб життя (чи є він професійним спортсменом, наприклад).

Методи лікування

В більшості випадків усунення такої складної проблеми як SLAP-синдром плеча покладається на сучасні методи хірургічного втручання. Проте кінцеве рішення щодо лікування СЛАП синдрому приймається з урахуванням різних факторів, серед яких – вік людини, тип пошкодження, стан зчленування та професійні потреби пацієнта.

Всі методи лікування SLAP пошкоджень можна поділити на 2 групи:

1. Консервативні – є актуальними лише за незначного пошкодження (тип 1 – дегенеративні зміни без відриву). Курс триває 3-6 місяців та передбачає відмову від фізичних навантажень, приймання НПЗП, призначення ЛФК, а також PRP-терапію (ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми в суглоб) та/або клітинну SVF-терапія (стимулює загоєння тканин).
    
2. Хірургічні – якщо діагностовано SLAP-пошкодження 2-3-4 типу, консервативне лікування є неефективним, натомість призначається артроскопія плечового суглоба, сучасна малоінвазивна операція. Методику хірургічного втручання лікар обирає, відштовхуючись від характеру пошкодження, а також віку пацієнта:

• тип 1 – артроскопічний дебрідмент (шейвування), полягає в очищенні суглоба зсередини від зношеного хряща, а також виконується шліфування країв суглобової губи;
   
• тип 2 (+ інколи тип 4) – репарація (рефіксація) суглобової губи, під час операції лабрум прикріплюють назад до кістки (лопатки) за допомогою спеціальних біодегенеративних анкерів (якорів). Актуально для пацієнтів у віці до 35 років, в т.ч. професійних спортсменів з нормальним загальним станом суглобових структур плеча;
   
• тип 3 – артроскопічна резекція (висічення) пошкодженого фрагмента типу «ручки лійки» з видаленням відірваної/зміщеної частини хрящової структури, яка блокує рухи в суглобі та викликає стійкий больовий синдром;
   
• тип 4 – тенодез (відсікання сухожилля від пошкодженого місця кріплення + фіксація нижче до плечової кістки) та тенотомія довгої головки біцепса (відсікання сухожилля без фіксації, з часом воно самостійно скорочується та зростається з навколишніми тканинами).

Артроскопічна хірургія є «золотим стандартом» при вирішення переважної більшості проблем плечового суглоба. В тому числі це єдина можливість 100% точної діагностики та водночас ефективного лікування складних SLAP-пошкоджень всіх типів та рівнів складності.

Консервативне лікування призначається переважно пацієнтам похилого віку, оскільки зношений внаслідок дегенеративних вікових та патологічних процесів хрящ втрачає еластичність, відповідно, спроби прикріпити його хірургічним шляхом назад до кістки (анкерами) переважно неефективні.

Курс реабілітації та відновлення після лікування SLAP-синдрому

Навіть за умови вдалого артроскопічного лікування плечового суглоба з усуненням проблеми SLAP-синдрому, повне відновлення функції зчленування може тривати від 3 до 9 місяців, залежно від складності патології та параметрів пацієнта (його віку та фізичного стану).

Загалом курс реабілітації можна поділити на 3 стадії:

• перші 1-4 тижні – повна іммобілізація та максимальний захист (рука фіксується у спеціальному ортезі, категорично забороняється фізична активність – підняття руки, відведення її назад та будь-яке навантаження на біцепс);
   
• наступні 2-5 місяців – поступова відмова від ортеза, початкова фізична активність: спочатку активні рухи пальцями, кистю та ліктем (у безпечному положенні), потім – вправи за допомогою здорової руки, гімнастичної палиці та/або блокових тренажерів, далі – фізіотерапія (TECAR-терапія та високоінтенсивна SIS-магнітотерапія);
   
• фінальні 6-8 місяців – фаза починається з обережних навантажень на сухожилля довгої головки біцепса, продовжується поступовим переходом на динамічні силові вправи в тренажерному залі та закінчується повним спортивним відновленням (повноцінні тренування, в тому числі кидкові навантаження).

Загалом відновлення та терміни повернення до повноцінного життя (в тому числі до професійного спорту) після SLAP-синдрому мають гарний прогноз за умови чіткого дотримання реабілітаційного курсу та виконання всіх умов, запропонованих лікарем.

Якщо ви отримали травму плеча, відчуваєте біль у плечі, скутість рухів і інші симптоми пошкодження, не варто займатися самолікуванням і зволікати! Записуйтеся на безкоштовну консультацію в клініку лікаря Рокити і отримуйте якісну діагностику та лікування!