Розрив меніска: як лікувати і як не допустити рецидив

Щоденно на колінний суглоб припадає значне навантаження, відповідно, саме ця ділянка найчастіше страждає від травм. Одним з найпоширеніших пошкоджень коліна є розрив меніска. Це зчленування містить два С-подібних хрящових елементи – зовнішній (латеральний) та внутрішній (медіальний), які виконують функцію амортизаторів між великогомілковою та стегновою кістками.

Сам по собі меніск є досить міцним, але при надмірному навантаженні (наприклад, через різкий рух або внаслідок сильного удару в зону коліна) може статися розрив (повний або частковий) цього внутрішньо-суглобового хряща. Як результат – пацієнт отримує мінімум рухових можливостей плюс постійний больовий синдром.

Що таке розрив меніска?

З погляду травматології, розрив меніска – це втрата цілісності хрящової прокладки колінного суглоба, яка виконує амортизуючи функції відносно кісток, захищає зчленування від перенавантажень та забезпечує рухові можливості нижніх кінцівок.

Подібна травма характеризується:

• обмеженістю рухових можливостей у колінному суглобі;
• інтенсивним болем в зоні ураження;
• відчуттям «клацання» при згинанні коліна;
• набряком у ділянці розриву та гіпертермією (підвищення температури);
• в деяких випадках – накопиченням рідини.

Майже завжди розрив меніска – це наслідок надмірних навантажень на зону коліна внаслідок спортивної активності потерпілого. Контактні та командні види спорту (футбол, баскетбол, регбі) – зона найвищого ризику. При цьому розриви меніска нерідко трапляються й у звичайному повсякденні (як результат необережності, нещасного випадку, ДТП тощо).

Діагностика та вибір лікування при розриві меніска

Статистика показує, що запорукою якісного лікування розриву меніска коліна є своєчасне звернення до лікаря. Чим швидше ортопед-травматолог огляне пацієнта, тим ефективнішим буде терапія травми. Отже, зволікати не слід.

Діагностика

Для постановки діагнозу, а також визначення ступеня ураження меніска та призначення найбільш доцільної програми лікування, лікар проводить огляд, застосовуючи тести на згинання коліна. Попередній діагноз має бути підтверджений методом апаратних досліджень – УЗД, рентген, МРТ, КТ.

Такі методи дослідження, як УЗД та рентген, більшою мірою спрямовані на виявлення можливих пошкоджень кісткових тканин (переломів, тріщин, сколів). Показати саме розрив менісків може МРТ або КТ, оскільки лише томографія детально візуалізує внутрішній стан суглоба.

Після повного кола діагностики лікар призначає терапію (консервативне лікування/хірургічне втручання/програму відновлення), яка, враховуючи всі складові ситуації, бачиться найбільш перспективною з точки зору кінцевого результату.

Вибір методу лікування

На вибір типу лікування впливають 2 фактори – ступінь складності травми (перш за все) плюс особисті побажання пацієнта (його фінансові можливості + потреба у максимально швидкому відновленні або відсутність такої необхідності).

За ступенем складності, розриви менісків бувають наступних видів:

• 1-й ступінь – незначні зміни (від майже непомітних розтягнень до незначних мікротравм хряща);
• 2-й ступінь – часткове пошкодження (незначні, але більш виражені порушення структури – тріщини, надриви);
• 3-й ступінь – повний розрив (відрив меніска від місця кріплення = втрата цілісності хряща).

Перші 2 ступені залишають поле для маневрів – все залежить від деталей, побажань потерпілого та кінцевої думки лікаря. У випадку з повним розривом меніска варіант один – операція з метою відновлення цілісності хрящів та усунення наслідків пошкодження.

Відповідно, існує два основні методи лікування розриву меніска:

• Консервативний –  актуальний при незначному пошкодженні (неповний розрив), якщо потерпілий одразу звернувся до лікаря (дуже бажано).
• Хірургічний – доцільний у складніших випадках (повний розрив, несвоєчасне звернення до лікаря, застаріла травма з ускладненнями, необхідність швидкого відновлення з точки зору проф. діяльності тощо).

Зауважимо, що у ситуації з повним розривом менісків консервативне лікування є неефективним, оскільки це досить складна та болісна травма, наслідки якої важко (часто неможливо) остаточно усунути без хірургічного втручання.

При зверненні ортопед-травматолог надає пацієнту першу допомогу, виконуючи:

• Блокаду больового ефекту препаратами-анестетиками.
• Відкачування рідини (за умови її накопиченні у суглобі).
• Фіксацію коліна бандажем.

В рамках консервативного лікування призначаються протизапальні медикаменти та засоби місцевого застосування (креми/мазі) зі знеболювальним ефектом. Надалі пацієнт має пройти курс фізіотерапії (УВЧ, електрофорез, електроміостимуляція) та певний час перебувати під наглядом лікаря.

Хірургічне лікування

Оперативне втручання показано при повному розриві меніска, у випадку ускладнень через несвоєчасне звернення до лікаря, а також з метою найшвидшого поновлення фізичних можливостей пацієнта (актуально для людей, чия професійна діяльність потребує цього – переважно спортсменів).

Також хірургічне лікування менісків призначають тоді, коли очевидно, що консервативна терапія не може дати потрібного ефекту. В будь-якому випадку це хороше рішення, оскільки сучасні технології дозволяють виконувати операцію малоінвазивними методами – без значних розтинів м'яких тканин, що робить процедуру менш травматичною (без великої крововтрати під час операції) та запобігає можливим післяопераційним ускладненням.

Переваги хірургічного лікування (артроскопії)

Найефективнішим методом лікування, якщо ми говоримо про розрив менісків, є операція артроскопія. Ця маніпуляція прямо показана при більшості травм коліна – вона дієва, плюс її виконання зменшує час, необхідний для реабілітації після хірургічного втручання.

Основні переваги артроскопії:

• мінімальний травматизм – завдяки незначним (порівняно з відкритими операціями) пошкодженням тканин (замість великого розтину лікарю достатньо зробити невеликий прокол) загоєння відбувається набагато швидше та без ускладнень;
• швидке відновлення – на відміну від операцій зі значним розтином, реабілітаційний період після артроскопії є мінімальним (вже через 24 години клієнт може переходити на домашнє лікування або денний стаціонар);
• естетичний ефект – порівняно з класичним хірургічним втручанням, артроскопія майже не залишає слідів (ніяких шрамів, лише декілька незначних нагадувань про операцію).

Справді, після виконання артроскопії коліна на шкірі залишається лише декілька невеликих проколів – майже непомітних. А вже через 10 днів після вдало проведеної операції пацієнт може повернутись до нормального способу життя. Для повного відновлення потрібен приблизно 1 місяць.

Реабілітація після розриву менісків

Після вдало виконаної операції та післяопераційного обстеження, лікар призначає пацієнту комплекс вправ та терапевтичних дій, спрямованих на реабілітаційне лікування колінного суглоба та відновлення його природного функціонала.

Процедура відновлення є індивідуальною, але загалом виглядає так:

• вже за кілька годин після хірургічного втручання пацієнт може ставати на прооперовану кінцівку;
• якщо ускладнень не виявлено, через 24 години його виписують додому;
• до повноцінного життя (у щадному режимі) людина повертається приблизно за 10 днів;
• повне одужання настає ≈ протягом 1 місяця.

Під час реабілітаційного періоду потерпілий повинен точно виконувати усі інструкції лікаря. Вони спрямовані на поведінкову та організаційну консолідацію всіх дій пацієнта, а головною метою є максимально швидке відновлення функцій коліна.

В рамках реабілітації можуть бути призначені:

• лікувальна гімнастика;
• фізіотерапія + масаж;
• медикаментозна терапія.

Також пацієнт повинен дотримуватись звичайних запобіжних заходів – не давати надмірних навантажень на коліно, контролювати якість перев’язки (регулярно міняти), а також слідкувати, щоб шов не намокав.

Профілактика розриву меніска

Запобігання травм коліна, зокрема розриву менісків – не надважке завдання. Але дуже важливе для людей, чия діяльність пов’язана з підвищеним ризиком подібних пошкоджень. У спортивній практиці розриви менісків є досить розповсюдженим та виникають за певних умов – при різких рухах, значних навантаженнях на зону нижніх кінцівок та контактних протистояннях.

Виникненню подібних травм цілком реально запобігти. У кого найчастіше трапляється розрив менісків?

Основні групи ризику:

• спортсмени – люди, які внаслідок професійних потреб займаються контактними видами спорту (футбол, баскетбол, хокей, бойові мистецтва тощо) та отримують регулярні навантаження на нижні кінцівки;
• інші професії, пов’язані з навантаження на колінний суглоб (особливо при тривалому сидінні на навпочіпки – будівельники, оздоблювачі тощо);
• літні люди (особливо ті, які мають надлишкову вагу та відповідні проблеми з нижніми кінцівками);
• люди зі значним надлишком ваги.

Як запобігти пошкодженню менісків? Для профілактики подібних травм необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

• якщо ви займаєтесь спортом, перед будь-яким наступним навантаженням слід обов'язково робити розминку (для розігріву м'язів);
• дотримуватись балансу між навантаженнями та відпочинком (робити перерви мінімум 1-2 дні між тренуваннями);
• при інтенсивній біговій активності варто використовувати спеціальне спортивне взуття (яке добре пропускає повітря та запобігає набряку стоп, оскільки за таких умов нога може підвернутися);
• при катанні на транспорті з підвищеним рівнем травматизму (ролики/велосипед/мотоцикл), обов'язково використовувати захисні наколінники.

Ще раз акцентуємо – якщо присутні навіть незначні болісні відчуття у коліні, які вказують на можливість отримання пошкодження, дуже важливо не дати їм розвинутися та перетворитися з мікротравми у щось більше. Дуже важливим є своєчасно звернутися до лікаря.

Не варто зволікати, оскільки навіть мінімальний надрив меніска має тенденцію швидко прогресувати та посилюватися (з подальшим ймовірним розривом). Особливо, якщо ваше життя та професійна діяльність тісно пов’язані зі спортом та навантаженнями на зону ніг.