Артроз плечового суглоба

Плечовий суглоб – найбільше і найрухливіше кісткове зчленування поясу верхніх кінцівок. Частота поширення артрозу суглобів відрізняється в різних країнах. У пострадянських країнах вона становить 6,43%, в США – 7%, а в Швеції – у 5,8% населення. З віком частота народження патологічних змін плечового зчленування збільшується.

Причини артрозу плеча

Артроз плечового суглоба – захворювання, схильне до прогресування та хронізації, викликане дегенеративними процесами і порушенням трофіки в структурних одиницях зчленування. Причини порушення стану і функції суглоба не встановлені, але факторами, які прискорюють і роблять важчою патологію, є:

  • залишені без уваги і невилікувані травми обертальної манжети плеча;
  • інші травми;
  • постійна мікротравматизація структур плечового суглоба, викликана фізичними перевантаженнями при посилених заняттях спортом або обумовлена ​​умовами праці;
  • вроджені аномалії будови суглоба і сполучної тканини;
  • запальний процес, що порушує склад і властивості внутрішньосуглобової рідини;
  • дистрофічно-дегенеративні зміни, викликані віковими порушеннями, системними захворюваннями;
  • порушення харчування хрящової тканини внаслідок малої рухливості – гіподинамії.

В основі патологічних процесів в плечовому суглобі лежать порушення механізмів метаболізму, нейротрофіки і імунітету. Існує зв'язок між артрозом плеча і патологією внутрішніх органів. Значиму роль в тяжкому перебігу артрозу плечового суглоба грають:

  • інсульт;
  • інфаркт;
  • патології легень і плеври;
  • хвороби біліарної системи та ін.
  • Запалення і зниження імунітету блокує здатність тканин суглоба до відновлення.

Симптоми артрозу плеча

Основним симптомом патології плечового суглоба є біль різної інтенсивності, періодичності та локалізації. Артроз рідко діагностується лише візуальними методами. При променевому дослідженні (рентгеноскопії, МРТ) видно порушення стану тканин – хрящ, кістки змінюються, зменшується внутрішньосуглобова щілина.

Безсимптомна стадія може тривати кілька років. Крім хворобливості, відзначаються:

  • обмеження рухливості;
  • скутість рухів.

Ознаки деформації плечового суглоба – скрип (крепітація), неприродне положення кінцівки, набряклість м'яких тканин зустрічається рідко, тільки у важкій стадії розвитку патології.

Класифікація артрозу

Артроз плечового суглоба поділяють на:

  • первинний;
  • вторинний.

Первинний артроз виникає під впливом спадкових факторів:

  • генетичних порушень формування тканин, які обумовлюють їх швидке зношування і гальмують регенерацію;
  • вроджених аномалій плечового суглоба, наприклад, його гіпермобільності, що провокують мікротравми і розвиток артрозу.

Вторинний артроз плеча викликають як фактори, що впливають на структури суглоба (травми, захворювання), так і безпосередньо не пов'язані з опорно-руховою системою (системні і аутоімунні патології, дефіцит нутрієнтів, ендокринні порушення).

Також артроз плечового суглоба класифікують з урахуванням стадії розвитку на:

  • I – в початковій стадії біль не яскраво виражена. Вона посилюється після екстремального фізичного навантаження, переохолодження або зміни погоди. Після відпочинку біль стихає. При цьому мобільність і функція суглоба зберігається.
  • II – при прогресуванні артрозу біль набуває постійного характеру. У патологічний процес втягуються прилеглі тканини. Больові відчуття можуть віддавати в лопаточну область. У плечовому суглобі знижується рухливість, іноді чується хрускіт. Хрящ стоншується, зменшується кількість внутрішньосуглобової рідини.
  • III – в завершальній стадії захворювання больовий синдром відзначається постійно. Біль виражена, прилегла тканина набрякає, змінюється колір і локальна температура. Візуально видно деформацію плечового суглоба. Мобільність практично втрачена – руку підняти і відвести назад неможливо. Хрящова тканина зруйнована, виникають кісткові вирости (остеофіти), що блокують рух в суглобі, головка кістки ущільнюється.

Деформуючий артроз плечового суглоба виникає рідко, тому що навантаження на зчленування поясу верхніх кінцівок набагато менше, ніж на тазостегновий і колінний суглоб.

Як діагностується артроз плечового суглоба?

Для встановлення патологічних змін в зчленуванні плеча використовують:

  • фізикальні дослідження – огляд, обмацування, вимір кута відведення кінцівки;
  • функціональні проби з навантаженням і без неї;
  • рентгенографію в двох площинах.

Для більш повного вивчення застосовують високотехнологічні методи променевої діагностики – спіральну комп'ютерну томографію (СКТ) і МРТ. Для виявлення запального процесу призначають лабораторні аналізи крові і сечі.

Лікування

Терапія артрозу включає консервативне та оперативне лікування.

Медикаментозне лікування забезпечує купірування больового синдрому, відновлення і захист хрящів і синовіальної рідини.

Для знеболення застосовують:

  • внутрішньом'язово укол анальгетиків з додаванням нестероїдних протизапальних препаратів і мазі з анальгетиком;
  • хондропротектори для відновлення і захисту хрящової тканини;
  • міорелаксанти;
  • спазмолітики;
  • вітаміни групи В.

При деформуючому артрозі призначають введення глюкокортикоїдів. На пізніх стадіях прогресування артрозу препарат вводять в суглоб. Медикаментозне лікування доповнюють дієтотерапією і фізіотерапією.

У консервативне лікування артрозу включають нові методи:

  • кріотерапію (лікування холодом);
  • HILT-терапію (лікування лазером);
  • PRP-терапію (плазмобіоревіталізація – введення очищеної і збагаченої тромбоцитами плазми крові пацієнта).

Важливу роль у відновленні трофіки плечового суглоба грає лікувальна фізкультура. Дозовані спеціально підібрані вправи прискорять лікування.

При деформуючому артрозі або важкій III стадії патології рекомендується оперативне лікування. Хірургічні методи включають:

  • заміну суглоба – ендопротезування;
  • дебріджмент – видалення остеофітів, інших сторонніх тіл всередині суглоба і зруйнованих ділянок хрящової тканини;
  • сіновектомія – повне або часткове видалення синовіальної оболонки суглоба;
  • капсулярний реліз.

Хірургічне втручання призначають в крайньому випадку при вираженій втраті рухливості зчленування.

Реабілітація після операції і після консервативного лікування

Відновлювальний період після операції може зайняти 1-2 роки. У післяопераційний період кінцівку мобілізують. Після зняття пов'язки протягом 6-8 тижнів лікування включає вправи на відновлення рухливості, гнучкості суглоба, розширення діапазону рухів.

Доповнять лікування масаж, фізіотерапія. Після того як рухова активність суглоба відновиться, необхідно закріпити результат. Етап стабілізації результату і протирецидивне лікування важливий як після консервативної терапії, так і після операції. Він включає підтримку дієти, прийом хондропротекторів, вітамінних і мінеральних добавок, плавання.

Профілактика артрозу

Щоб суглоби були здорові, необхідно:

  • своєчасно і правильно лікувати ушкодження ротаторної манжети плеча;
  • правильно харчуватися;
  • рухатися, займатися спортом;
  • виключити шкідливі звички;
  • вчасно лікувати хвороби;
  • уникати фізичних перевантажень.

У найбільш небезпечний для розвитку захворювання віковий період рекомендується дотримуватися дієти, приймати вітаміни і мінерали, що перешкоджають протіканню деструктивних процесів в кістковій і сполучній тканинах. Для профілактики рецидиву патології необхідно періодично проводити курси підтримуючої терапії.

При будь-яких підозрах на артроз плечового суглоба категорично не рекомендується займатися самолікуванням. Це може привести до ще більшого ускладнення хвороби і її симптомів. Варто негайно звертатися до лікаря. Доктор Тарас Рокита має великий досвід в лікуванні навіть самих запущених артрозів і надасть кваліфіковану допомогу з попередньою точною діагностикою.

Запис на прийом
Консультація:
+38 067 934-70-61
Не дозвонилися?

Залишити відгук / Задати питання:
Вид звернення
Ім'я: *
E-Mail: *
Телефон:
Тема: *
Текст: *