Артроз плечового суглоба

Плечовий суглоб – найбільше і найрухливіше кісткове зчленування поясу верхніх кінцівок. Частота поширення артрозу суглобів відрізняється в різних країнах. У пострадянських країнах вона становить 6,43%, в США – 7%, а в Швеції – у 5,8% населення. З віком частота народження патологічних змін плечового зчленування збільшується.

Причини артрозу плеча

Артроз плечового суглоба – захворювання, схильне до прогресування та хронізації, викликане дегенеративними процесами і порушенням трофіки в структурних одиницях зчленування. Причини порушення стану і функції суглоба не встановлені, але факторами, які прискорюють і роблять важчою патологію, є:

• залишені без уваги і невилікувані травми обертальної манжети плеча;
• інші травми;
• постійна мікротравматизація структур плечового суглоба, викликана фізичними перевантаженнями при посилених заняттях спортом або обумовлена ​​умовами праці;
• вроджені аномалії будови суглоба і сполучної тканини;
• запальний процес, що порушує склад і властивості внутрішньосуглобової рідини;
• дистрофічно-дегенеративні зміни, викликані віковими порушеннями, системними захворюваннями;
• порушення харчування хрящової тканини внаслідок малої рухливості – гіподинамії.

В основі патологічних процесів в плечовому суглобі лежать порушення механізмів метаболізму, нейротрофіки і імунітету. Артроз плечового суглобу та патологія внутрішніх органів мають певний зв'язок. Значиму роль в тяжкому перебігу артрозу плечового суглоба грають:

• інсульт;
• інфаркт;
• патології легень і плеври;
• хвороби біліарної системи та ін.
• Запалення і зниження імунітету блокує здатність тканин суглоба до відновлення.

Симптоми артрозу плеча

Основним симптомом патології плечового суглоба є біль різної інтенсивності, періодичності та локалізації. Артроз плечового суглоба рідко діагностується лише візуальними методами. При променевому дослідженні (рентгеноскопії, МРТ) видно порушення стану тканин – хрящ, кістки змінюються, зменшується внутрішньосуглобова щілина.

Безсимптомна стадія може тривати кілька років. Крім хворобливості, відзначаються:

• обмеження рухливості;
• скутість рухів.

Ознаки деформації плечового суглоба – скрип (крепітація), неприродне положення кінцівки, набряклість м'яких тканин зустрічається рідко, тільки у важкій стадії розвитку патології.

Класифікація артрозу

Артроз плечових суглобів поділяють на:

• первинний;
• вторинний.

Первинний артроз плечового суглоба виникає під впливом спадкових факторів:

• генетичних порушень формування тканин, які обумовлюють їх швидке зношування і гальмують регенерацію;
• вроджених аномалій плечового суглобу, наприклад, його гіпермобільності, що провокують мікротравми і розвиток артрозу.

Вторинний артроз плечового суглоба викликають як фактори, що впливають на структури суглоба (травми, захворювання), так і безпосередньо не пов'язані з опорно-руховою системою (системні і аутоімунні патології, дефіцит нутрієнтів, ендокринні порушення).

Також артроз плечового суглоба класифікують з урахуванням стадії розвитку на:

• I – в початковій стадії біль не яскраво виражена. Вона посилюється після екстремального фізичного навантаження, переохолодження або зміни погоди. Після відпочинку біль стихає. При цьому мобільність і функція суглоба зберігається.
• II – при прогресуванні артрозу біль набуває постійного характеру. У патологічний процес втягуються прилеглі тканини. Больові відчуття можуть віддавати в лопаточну область. У плечовому суглобі знижується рухливість, іноді чується хрускіт. Хрящ стоншується, зменшується кількість внутрішньосуглобової рідини.
• III – в завершальній стадії захворювання больовий синдром відзначається постійно. Біль виражений, прилегла тканина набрякає, змінюється колір і локальна температура. Візуально видно деформацію плечового суглоба. Мобільність практично втрачена – руку підняти і відвести назад неможливо. Хрящова тканина зруйнована, виникають кісткові вирости (остеофіти), що блокують рух в суглобі, головка кістки ущільнюється.

Деформуючий артроз плечового суглобу виникає рідко, тому що навантаження на зчленування поясу верхніх кінцівок набагато менше, ніж на тазостегновий і колінний суглоб.

Як діагностується артроз плечового суглобу?

Для встановлення патологічних змін в зчленуванні плеча використовують:

• фізикальні дослідження – огляд, обмацування, вимір кута відведення кінцівки;
• функціональні проби з навантаженням і без неї;
• рентгенографію в двох площинах.

Для більш повного вивчення застосовують високотехнологічні методи променевої діагностики – спіральну комп'ютерну томографію (СКТ) і МРТ. Для виявлення запального процесу призначають лабораторні аналізи крові і сечі.

Лікування

Артроз плечового суглоба має консервативні та оперативні методи лікування.

Медикаментозне лікування забезпечує купірування больового синдрому, відновлення і захист хрящів і синовіальної рідини.

Для знеболення застосовують:

• внутрішньом'язово укол анальгетиків з додаванням нестероїдних протизапальних препаратів і мазі з анальгетиком;
• хондропротектори для відновлення і захисту хрящової тканини;
• міорелаксанти;
• спазмолітики;
• вітаміни групи В.

Деформуючий артроз плечового суглобу потребує введення глюкокортикоїдів. На пізніх стадіях прогресування артрозу препарат вводять в суглоб. Медикаментозне лікування доповнюють дієтотерапією і фізіотерапією.

У консервативне лікування артрозу включають нові методи:

• кріотерапію (лікування холодом);
• HILT-терапію (лікування лазером);
• PRP-терапію (плазмобіоревіталізація – введення очищеної і збагаченої тромбоцитами плазми крові пацієнта).

Важливу роль у відновленні трофіки плечового суглоба грає лікувальна фізкультура. Дозовані спеціально підібрані вправи прискорять лікування.

При деформуючому артрозі або важкій III стадії патології рекомендується оперативне лікування. Хірургічні методи включають:

• заміну суглоба – ендопротезування;
• дебріджмент – видалення остеофітів, інших сторонніх тіл всередині суглоба і зруйнованих ділянок хрящової тканини;
• сіновектомія – повне або часткове видалення синовіальної оболонки суглоба;
• капсулярний реліз.

Хірургічне втручання призначають в крайньому випадку при вираженій втраті рухливості зчленування.

Реабілітація після операції і після консервативного лікування

Відновлювальний період після операції може зайняти 1-2 роки. У післяопераційний період кінцівку мобілізують. Після зняття пов'язки протягом 6-8 тижнів лікування включає вправи при артрозі плечового суглоба на відновлення рухливості, гнучкості суглоба, розширення діапазону рухів.

Доповнять лікування масаж, фізіотерапія. Після того як рухова активність суглоба відновиться, необхідно закріпити результат. Етап стабілізації результату і протирецидивне лікування важливий як після консервативної терапії, так і після операції. Він включає підтримку дієти, прийом хондропротекторів, вітамінних і мінеральних добавок, плавання.

Профілактика артрозу

Щоб не знати про артроз плечового суглоба, необхідно:

• своєчасно і правильно лікувати ушкодження ротаторної манжети плеча;
• правильно харчуватися;
• рухатися, займатися спортом;
• виключити шкідливі звички;
• вчасно лікувати хвороби;
• уникати фізичних перевантажень.

У найбільш небезпечний для розвитку захворювання віковий період рекомендується дотримуватися дієти, приймати вітаміни і мінерали, що перешкоджають протіканню деструктивних процесів в кістковій і сполучній тканинах. Для профілактики рецидиву патології необхідно періодично проводити курси підтримуючої терапії.

При будь-яких підозрах на артроз плечового суглоба категорично не рекомендується займатися самолікуванням. Це може привести до ще більшого ускладнення хвороби і її симптомів. Варто негайно звертатися до лікаря. Доктор Тарас Рокита має великий досвід в лікуванні навіть самих запущених артрозів і надасть кваліфіковану допомогу з попередньою точною діагностикою.