Загальна інформація про кульшовий суглоб

Закладка тазостегнового суглоба здійснюється на 5-му тижні розвитку зародка. Процес формування стегнового суглоба повторює еволюційне формування скелета. У п’яти-тижневого ембріона скелет представлений хордою і згущенням ембріональної сполучної тканини (мезенхіми). Поступово утворюються хрящові моделі кістки і закладаються центри окостеніння. Первинні точки окостеніння утворюються у внутрішньоутробному періоді, вторинні – після народження дитини, а додаткові в пубертатному періоді.

Тазостегновий суглоб в організмі людини: функції та анатомія

До складу тазостегнового зчленування входять:

  • вертлужна западина;
  • голівка стегнової кістки.

Вертлужна западина має напівмісячну форму і утворена з:

  • клубової кістки – 40%;
  • сідничної кістки – 40%;
  • лобкової кістки – 20% від площі западини.

В вертлюжну западину входить голівка стегнової кістки. Форма тазостегнового суглоба – чашеподібна, багатовісна. По фронтальній осі обертання відбувається вгору/вниз, навколо сагітальної – убік, по вертикальній – всередину і назовні, по колу.

У дорослих тазостегнове зчленування простіше – сформовано з 2 кісток. Тазостегновий суглоб має додаткові компоненти, що забезпечують його стабільність і рухливість:

1. Суглобова сумка, що складається з 2 шарів – зовнішнього, представленого сполучною (фіброзною) тканиною, і внутрішнього – синовіального. Капсула прикріплюється по всьому колу до вертлюжної западини і охоплює шийку стегнової кістки.

2. Суглобова губа – ободок з волокнисто-хрящової тканини, що прикріпляється по всьому краю ямки і збільшує її площу. Над вирізкою западини губа утворює внутрішню поперечну зв'язку.

3. Жирове тіло – «подушка» з жирової тканини, що займає ямку кульшової западини і пом'якшує вертикальні удари головки стегнової кістки.

4. Внутрішньо-суглобова зв'язка головки стегна. Вона покрита синовіальною оболонкою і пронизана кровоносними судинами, що постачають у тканини поживні елементи. Зв'язка починається від суглобової вирізки і поперечної зв'язки, прикріпленої своєю верхівкою до ямки головки стегнової кістки.

Також тазостегновий суглоб укріплений позасуглобовими зв'язками – 3 поздовжніми і 1 круговою, також він укріплений параартикулярними м'язами. Головка і шийка утворюють з віссю стегнової кістки кут, який називається шийно-діафізарний.

У нормі він становить 125±5°. Якщо кут перевищує 130°, то відзначається підвищена рухливість стегна (вальгусне положення), якщо не перевищує 120°, то рухи в суглобі обмежені (варусне положення). Формування шийно-діафізарного кута – динамічний процес. У дитини він становить 150° і з віком зменшується в зв'язку з ремоделюванням зчленування в процесі навантаження під час ходьби.

Рухливість тазостегнового суглоба забезпечують м'язи, які об'єднують в 3 групи:

  • передню;
  • задню;
  • медіальну.

Завершення процесу окостеніння кісток тазостегнового суглоба відбувається близько 20 років.

Основні захворювання і травми кульшового суглоба

У структурі ортопедичних патологій хвороби і травми кульшового суглоба складають 56,6% випадків. Основними захворюваннями стегнового зчленування є:

  • коксартроз;
  • артрити;
  • імпіджмент-синдром або синдром стегново-вертлужного зіткнення;
  • асептичний некроз головки - хвороба Кеніга;
  • хвороба Рейтера;
  • хвороба Бехтерева;
  • синовит;
  • бурсит;
  • кіста;
  • інфекційні ураження кісткової тканини (туберкульоз).

Травми тазостегнового суглоба найчастіше характерні для дитячого та похилого віку – це:

  • дисплазія кульшового суглоба;
  • вивих зчленування;
  • перелом шийки бедра;
  • розрив сухожиль;
  • пошкодження вертлюжної губи;
  • забій м'яких тканин стегна;
  • епіфізеоліз;
  • міозит.

За статистикою, рівень патологій кульшового суглоба перевищує кількість травм, так як зчленування досить стабільне, оточене великим масивом м'язів і піддається меншому навантаженню, ніж, наприклад, коліно або голеностоп.

У жінок захворювання тазостегнового суглоба зустрічаються частіше, що обумовлено особливостями будови зчленування. У них:

  • ширше таз;
  • слабкіше м'язи-абдуктори;
  • менше глибина вертлюжної западини;
  • менше значення кутів шийно-діафізарного і Віберга (кут між осями, одна з яких проходить через латеральну точку верхньої частини купола западини, а друга – поздовжня вісь тіла).

Гендерні анатомічні особливості суглоба обумовлюють скручування кістки, яке призводить до більшої поширеності переломів шийки стегна і диспластичного коксартрозу.

У чоловіків травми кульшового зчленування зустрічаються частіше через високу фізичну активність (заняття спортом, екстремальні види відпочинку), аварії, заняття важкою фізичною працею.

У дітей переважно відзначається уроджений чи набутий вивих тазостегнового суглоба. Єдине захворювання, викликане бактеріальною інфекцією – це хвороба Рейтера. Найпоширенішим захворюванням тазостегнового суглоба є остеоартроз. Причиною його розвитку стають такі чинники:

  • диспластична зміна суглоба;
  • варусна або вальгусна деформація шийки стегна;
  • вроджений вивих голівки стегна;
  • травми різноїскладності;
  • запальні захворювання – туберкульоз, остеомієліт.

Всі причини патології тазостегнового суглоба можна умовно об'єднати в кілька груп:

1. Генетичні – жіноча стать, мутації гена, що відповідає за синтез колагену, спадкові захворювання кісток і суглобів, приналежність до певної етнічної групи.

2. Системні захворювання, при яких патології тазостегнового зчленування є лише симптомами – ревматизм, колагеноз, алергія, подагра, ожиріння.

3. Інволютивні – вікові зміни.

4. Гормональний дисбаланс.

5. Екстремальні зовнішні впливи – умови роботи, екологія, заняття спортом, травми (у тому числі наслідки хірургічного втручання), характер харчування і т. д.

Нозологічна різноманітність призводить до різноманітних проявів захворювань тазостегнового суглоба.

Коли потрібно звертатися до лікаря і до якого фахівця?

Основною ознакою, що сигналізує про патологічний стан структур кульшового зчленування, є больовий синдром. Біль в залежності від патології і ступеня ураження зчленування може бути тупий, гострий, помірний або сильний, іррадіюючий в крижі, пах, коліно.

Крім того, симптомами патології є:

  • обмеження рухливості тазостегнового суглоба;
  • набряки і припухлість;
  • почервоніння і локальне підвищення температури;
  • складності при пересуванні без опори;
  • звукові ефекти – суглоб «клацає», скрипить, «зісковзує»;
  • нагноєння м'яких тканин, головки стегнової кістки.

Якщо відзначається один або кілька симптомів, необхідно звернутися до лікаря. Це можуть бути - хірург-ортопед, ревматолог, остеопат, травматолог, невролог.

Як діагностуються проблеми з тазостегновим суглобом?

Тільки лікар може встановити правильний діагноз. Для дослідження стану стегна застосовують такі методи діагностики:

  • фізікальний – огляд, пальпація;
  • навантажувальні проби;
  • гоніометрія – визначення амплітуди рухливості зчленування;
  • лабораторні методи – аналіз крові і сечі;
  • променева діагностика – рентген, УЗД, МРТ, КТ;
  • артрографія.

Хоча рентген й досі є самим використовуваним дослідженням, жоден з перерахованих методів не дає повного уявлення про причину захворювання, стан всіх компонентів і тканин тазостегнового суглоба і його функції. Як правило, лікар застосовує комплексну діагностику.

За результатами досліджень фахівець призначає лікування – консервативне або оперативне. При незворотному пошкодженні суглоба виконують його заміну. Оперативне лікування вимагає високої кваліфікації лікаря. Тому слід відповідально підходити до вибору фахівця і клініки.

Жителям України та закордонним гостям допомогу в лікуванні та протезуванні тазостегнового суглоба нададуть в клініці доктора Рокити в Києві. Навіть найскладніші операції на суглобі лікар ортопед-травматолог Рокита Тарас Григорович виконає професійно та якісно.

Запис на прийом
Консультація:
+38 067 934-70-61
Не дозвонилися?

Залишити відгук / Задати питання:
Вид звернення
Ім'я: *
E-Mail: *
Телефон:
Тема: *
Текст: *